- кидатися
- -аюся, -аєшся, недок., ки́нутися, -нуся, -нешся, док.1) Швидко йти, бігти, прямувати кудись, до кого-, чого-небудь. || розм. Звертатися до когось за допомогою, порадою тощо. || на кого – що. Нападати, накидатися. || до чого, на що, також з інфін. Поспішно, із завзяттям, запалом братися за що-небудь. || У пориві почуття швидко прямувати, падати. || у що, перен., розм. У сполуч. з абстрактними іменниками означає – починати дію (діяльність), виражену іменником.••
Куди́ не ки́нься — скрізь, усюди.
Не ки́датися кого, чого — не залишати кого-, чого-небудь; не цуратися когось, чогось.
2) тільки недок. Швидко рухатися в різні боки; метушливо ходити, бігати тощо; метатися.3) Плигати куди-небудь. || Швидко лягати, сідати.4) Раптом сильно здригатися. || Неспокійно перевертатися (уві сні). || тільки недок. Сильно битися (про серце).5) Сплескувати, піднявшись до поверхні води (про рибу).••Ки́датися слова́ми (сло́вом, фра́зами) — безвідповідально казати необдумані слова, фрази.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.